БАТЬКАМ

Що найбільше турбує в характері й поведінці дитини?

— Що найбільше турбує батьків?

 — Досить часто батьки скаржаться, що їх дитина гіперактивна, некерована, агресивна або навпаки замкнута, тривожна, плаксива. Звичайно, всі ці прояви можуть мати різні причини і потребують окремих підходів у допомозі.  Але спільним є те, що через негативні емоції та поведінку дитина “намагається сказати” дорослим, що її щось хвилює, їй, можливо, важко або є щось, з чим вона не в змозі впоратися сама.

 — Існує думка, що дитина відображає все, що відбувається в сім’ї. Можна стверджувати, що емоційний стан малечі залежить від  гармонії у стосунках тата й мами.

 — Дитина засвоює те, що бачить і відчуває у своїй сім’ї, і вплив її значний.  Звичайно, коли в сім’ї між батьками існують любов, взаєморозуміння та повага, то й дитина почуватиметься щасливою та потрібною.  Коли ж ми бачимо певні порушення в поведінці, розвитку дитини, то можна стверджувати про непорозуміння та конфлікти в сім’ї.

 — Чи розуміють це дорослі?

 — Не завжди батьки усвідомлюють це, вважаючи, що допомога потрібна дитині, хоча насправді саме вони повинні працювати над собою.

 — А що відбувається з дитиною під час сварок батьків?

 — Будь-яку сварку, конфлікт дитина сприймає важко, адже вона любить обох батьків. Найчастіше діти схильні звинувачувати себе в конфліктах батьків.  Дитина росте з почуттям провини, що через неї батьки нещасні, що вона — погана, що їй потрібно бути кращою, аби мама й тато були щасливішими. Відтак виникає ряд психологічних комплексів, що заважають у майбутньому будувати власне життя.

 — Як можна захистити дитячу психіку від травмуючого впливу сімейних проблем?

 — Сварки практично неминучі в сімейному житті  і непорозуміння завжди будуть між близькими, але сваритися можна безпечно. Тому, якщо батьки сваряться, але при цьому дитина не відчуває реальної загрози чи небезпеки, тоді вона буде переживати це менш тривожно. Але якщо це дуже руйнівні конфлікти, дитина, не маючи засобів втрутитися в цей процес, буде в кращому випадку невротичною, в гіршому — з більш серйозними наслідками.

 — Як мають поводитися батьки, якщо конфлікт все ж має місце?

 — Дуже важливо, щоб батьки перед дитиною не з’ясовували стосунки, не звинувачували і не критикували одне одного, намагаючись у малечі знайти свого союзника, не застосовували шантаж. І звичайно, якнайшвидше вирішували непорозуміння конструктивно.

 — Щоб діти були психологічно здоровими, як їх виховувати?

 — Найперше, батьки мають розуміти, що їхня дитина не маленька беззахисна істота, а вільна особистість, можливо, чимось схожа на них, зі своїм особливим внутрішнім світом.

Для того, щоб дитина була благополучною, слід задовольняти її базисні потреби. Оскільки малюк росте, він змінюються.

Найактуальнішою на початку життя є потреба в любові, захисті, підтримці. Коли дитина підростає, важливішим стає інше: пізнання світу, свобода. На третьому році життя дитина ідентифікується зі своєю статтю, тож актуальними стають потреби у визнанні як дівчинки, так і хлопчика.

Підлітковий вік

Батькам дітей-підлітків доводиться вчитися "відпускати" своїх дітей, позбуватися від звички керувати їхнім життям. Відомі зарубіжні фахівці по роботі з батьками підлітків, подружжя Байярд рекомендують використовувати програму з трьох кроків, яка допомагає дитині стати більш самостійним і відповідальним.

    

Перший крок: необхідно скласти повний список того, що зачіпає, турбує Вас у поведінці Вашої дитини. Потрібно написати те, що турбує і зачіпає саме вас, а не сім'ю в цілому або інших людей.

    

Другий крок: коли список буде готовий, необхідно виділити те, що має певні наслідки для дитини, але ніяк не впливає на Вас. Припустимо, Вас турбує те, що підліток не хоче вчитися далі в школі, а після 9-го класу планує піти в коледж, а Вам дуже хочеться, щоб він став дипломованим фахівцем і мав вищу освіту. Але це впливає, перш за все, на життя Вашої дитини. Виключайте ці пункти зі свого списку і включайте їх в перелік того, що має турбувати тепер вашу дитину. Але ви можете залишити в списку ті пункти, які мають відношення безпосередньо до Вас. Наприклад, Ваша дитина стала гірше вчитися, скотився на трійки, хоча раніше був хорошистом. Це, перш за все, його справа, за яку йому доведеться нести відповідальність. Але якщо через це Вас викликають до школи, і вам доводиться вислуховувати різні неприємні речі про його навчанні та поведінці, то це стосується і Вас теж.

   

Третій крок. Тепер у вас є перелік тих вчинків дитини, які впливають на Ваше життя. Ось з ними і треба працювати. Для цього, по-перше, відмовтеся від власної відповідальності за ці пункти. По-друге, виробіть у себе довіру до того, що ваша дитина може сама приймати правильні рішення у всіх цих випадках. Дайте дитині зрозуміти і відчути цю вашу довіру.

 А щоб допомогти дитині сформувати уявлення про сім’ю, необхідно намагатися бути прикладом — прикладом стосунків жінки й чоловіка, батька і матері, дитини і батьків — проявляти повагу і любов одне до одного. Така атмосфера в родині буде психологічно здоровою для дитини.

 І на завершення хочу додати, що наші діти є джерелом позитивних емоцій,  творчості,  безпосередності та щирості, чого власне нам, дорослим, не вистачає. Вони щодня дають нам щось нове, стаючи справжніми вчителями. Просто варто прислухатися до них, приділяти їм достатньо уваги, дарувати тепло і просто любити.